Було у нас побачення сьогодні:
Прокинулась забута ніжність дій;
З блакитної-блакитної безодні,
Тієї, що зоветься Прірва Мрій,
З’явилася ти лагідно у снові.
І снову я відчув кохання смак,
Любові океан у кожнім слові
Співав п’янким життям. Немов дивак,
Тебе я бачив крізь закриті очі,
І шепотів, що я люблю, крізь сон;
Я говорив слова кохання ночі,
Та пам’ятав твоїх очей полон.
І лиш його мені ти залишила,
Коли зникала у країну Мрій,
Щоб пам’ятав, як ти мене любила
В моєму сні, в уяві лиш моїй...
28 липня 1997 року, Олександрія