Пам'ятаєш, як сипало небо
Білі зорі в серпанкові ранки;
Як, об вечір спіткнувшись, далебі,
Розсипав їх чаклун - діду, нам кинь!
Пам'ятаєш, як смішно він злився,
Як сміявся і сам разом з нами -
Як до тебе в долоні спустився
І прикрасив волосся зірками?
Пам'ятаєш, ми йшли рука в руку,
Утікаючи з сірого міста,
Щоб шукати загублені звуки:
"Я"..." ко"... "хаю"... У шелесті листя...
Пам'ятаєш, нас пестила осінь,
М'яко стелячи стомлені трави,
І губився в твоєму волоссі
Між зірок їхній цвіт золотавий?
Пам'ятаєш, як дві довгі тіні
За спиною до ночі тягнулись,
Коли ми зупинялись у нині,
Щоб на мить озирнутись в минуле...
24-27 липня 2000 року, Харків