I знов про головне...

Валео Лученко
                для Сергія Білого

Блаженні дні, де світла і тепла багато,
де хата пахне татаринням, 
де з ринви капає роса,
де ти щасливий, 
бо кохана спить,
а ти вдихаєш смак її волосся,
що пахне флоксами та чебрецями...
 А біля цямрини криниці голівки золоті гвоздики,
 а далі чорнобривці, хризантеми...
 і тема переходить в тему,
 але кружляє навколо "кохаю"
 як та Зоря довкруг Ярила
 і що б мені не говорили,
 я вірю в істину просту:
 живем допоки любимо_кохаєм,
 бо далі...
 "нащо і для чого?"...