***

Наді мною стояла вона,
Крива як дорога до Бога,
Берегинею мого буття.
Тече по щоках із під лоба,

Зі спустошених люттю очей
Її скаженілая врода.
Разгорну ій обійма тіней -
Якась дивовижна свобода.

Я зустріну її тихим сном,
Розрию могилу-криницю.
Доторкнусь потойбіччя чолом,
Напьюсь... Дурнувате насниться.

Наче біль тане в м'язах пітьма.
Блукає по тілі моєму
Та огидна, потворна й бридка
Чиясь нідуша із Едему.

Медокрилами босими йду
По зламаних іклах. Шукаю
Ненажерлеву свою весну
І втомлених янголів зграю.

Поверніть їм обличчя і світ,
Лишіть образИ і обрАзи.
Ти на хрест поспішаєшь? - Не слід.
Іісус - Він прийшов не відразу.

Не ховай темні думи в літа.
Нас усіх знають десь поіменно.
...Притомилася моя туга
Мої обіймати рамена...

2000.