Забуваю стан твій та обличчя..
Сум-на серці,боляче-в душі.
Так пече,як від гіркого перцю..
Скільки б не вмивалася слізьми.
Забуваю очі ті-озерце!
Світ, в них- радість,трішечки журби..
Зачинила б,та не можу-дверцю
Загубила-не знайти ключи..
Не забути душу ту,що кличе..
Боляче припала-до душі..
Помолюся,та запалю свічі
Та прошепочУ тобі-ЖИВИ!!!
* * *
Забываю я-лицо,твой образ..
Грусть и боль,на сердце и душе.
Горько,как от перца,слышен возглас..
И не смыть,слезами,боль-уже.
Забываю те глаза-как море..
Свет в них,радость,чуточку тоски..
Дверь ту не закрыть,ну,что ж такое?
Потеряла от неё-ключи.
Не забыть ту душу,что волнует..
Больно же припала так к душе..
Помолюсь,свечу зажгу-большую,
Прошепчу:-Живи,на радость-мне!