Скорее всего, созданные Господом в разный период времени под разным влиянием звезд многочисленные разнообразные группы сущностей имеют не похожий порою с другими сущностями внешний и внутренний вид. Разные потребности и психологические качества определяют взаимоотношения и характеризуют собой различные притягивающие и отталкивающие факторы, порождающие порой отношения хищника и жертвы. По всей видимости не стоит слишком долго или слишком настойчиво, или слишком любознательно, любопытства ради, вторгаться в иные миры, тем более если миры те далеки от идеальности представления нашего представления о приемлемых нами законах мироздания….
Однажды младой ангел спросил у битого жизнью взрослого ангела: «- Что спрятано за дымчатою пеленою той, за которую запрещают смотреть опытные мудрецы? И ответил ангел седой, златокудрому юноше: - О младой ум, о младая плоть! И я был когда - то таким, и я жизнь свою едва не загубил. Заглянув за пелену тех серых небес. Я взглянул лишь на миг, и застыл от картины неожиданной, занемела плоть, застыл разум и остался я один на один с вопрошающим любопытством: - А что же там дальше? Опускался все ниже и ниже, и засосала в себя бездна, и я как бескрылый самец в джунглях средь зверей как звезда с небес переливами света с местными заигрался. Облепила меня непосильная нега, плоть до плоти с чужими, слилась, закрепился я среди чужих и душой и телесой. Поникли, исчахли мои вольные крепкие крылья и я долго средь зверья бродил, я душою страдал, но в надеждах был неумолим, я стремился обречь утерянную ранее речь, чтобы в небо за серые тучи к своим за помощью взмолиться. Я змеею шипел, я шакалом рычал, я волком выл и голубем щебетал, я как прокаженный по лианам обезьянкой скакал, я дев любил, и рождался и человеческим детенышем.
Я в аду побывал, там мракобесии сущности облепили меня, словно сосуд, изливающий сладость и благовония. Я едва уцелел от того, чтобы съеденным не быть и испитым до последней капли. Я не продан был в плен, я пленником стал из-за своего любопытства. Но горела во мне свеча, зажженная в другом мире, и тлела она, и коптила она, но свет все равно излучала.
И увидел меня средь дали с высоты высот отец мои и застонал: -Как тяжка доля твоя, о дите мое, как не посильна. Я спасен был верой своей в миры, что меня породили когда - то.
И вот я здесь, и я очень стар, я состарился быстрыми темпами. Я мудр, но хотел бы и я как юнец лишь смотреть любопытно с небес на то, что внизу происходит. Я уж сын тех мест, доля моя сильно с ними скрестилась. Я рожал сыновей и дочерей, я был их сыном и дочерью, мое сердце болит, и таска съедает меня от боли той, что родные мои день ото дня в радостях и горестях на плечах носят тягостный крест судьбы своей.
Тяжело бытие, но жизнь в бытие того стоит. Не зевай, смотря вниз, не завидуй, смотря вверх, всему сущему своя ноша».
----------
Сущого суще.
Швидше за все, створені Господом в різний період часу під різними впливом зірок численні різноманітні групи сутностей мають не схожий часом з іншими сутностями зовнішній і внутрішній вигляд. Різні потреби і психологічні якості визначають взаємини і характеризують собою різні притягають і відразливі чинники, які породжують часом відносини хижака і жертви. По всій видимості не варто занадто довго або надто наполегливо, або надто допитливо, заради цікавості, вторгатися в інші світи, тим більше якщо світи ті далекі від ідеальності уявлення нашого уявлення про прийнятні нами законах світобудови ....
Одного разу младой ангел запитав у битого життям дорослого ангела: «- Що заховано за димчастий пеленою тієї, за яку забороняють дивитися досвідчені мудреці? І відповів ангел сивий, златокудрих юнакові: - Про молодий розум, про молода плоть! І я був коли - то таким, і я життя своє ледь не занапастив. Заглянувши за завісу тих сірих небес. Я глянув лише на мить, і застиг від картини несподіваною, заніміла плоть, застиг розум і залишився я один на один з питальний цікавістю: - А що ж там далі? Опускався все нижче і нижче, і засмоктала в себе безодня, і я як безкрилий самець в джунглях серед звірів як зірка з небес переливами світла з місцевими загрався. Обліпила мене непосильне нега, плоть до плоті з чужими, злилася, закріпився я серед чужих і душею і тілес. Поникли, неслухняними далі мої вільні міцні крила і я довго серед звірини бродив, я душею страждав, але в надії був невблаганний, я прагнув приректи загублену раніше мова, щоб в небо за сірі хмари до своїх за допомогою заблагає. Я змією сичав, я шакалом гарчав, я вовком вив і голубом щебетав, я як прокажений по ліанах мавпочкою скакав, я дів любив, і народжувався і людським дитинчам.
Я в пеклі побував, там мракобісся суті обліпили мене, немов посудина, що виливає солодкість і пахощі. Я ледь вцілів від того, щоб з'їденим же не бути і випитим до останньої краплі. Я не проданий був в полон, я бранцем став через своєї цікавості. Але горіла в мені свічка, запалена в іншому світі, і жевріла вона, і коптила вона, але світло все одно випромінювала.
І побачив мене серед дали з висоти висот батько мої і застогнав: -Як тяжка доля твоя, про дитино, що не посильна. Я врятувався вірою своєю в світи, що мене породили коли - то.
І ось я тут, і я дуже старий, я постарів швидкими темпами. Я мудрий, але хотів би і я як молодик лише дивитися цікаво з небес на те, що внизу відбувається. Я вже син тих місць, частка моя сильно з ними схрестилася. Я народжував синів і дочок, я був їхнім сином і дочкою, моє серце болить, і сумує, з'їдає мене від болю тієї, що рідні мої з кожним днем в радості й прикрості на плечах носять тяжкий хрест долі своєї.
Важко буття, але життя в буття того варто. Чи не зівай, дивлячись вниз, не заздри, дивлячись вгору, всього сущого своя ноша ».