Із дитинства віяло казками,
З подивом дивились навкруги.
Квітами, яскравими стрічками
Заплітали коси я і ти.
Вірили у світ чарівних масок,
Знали - хмари в небі - то птахи.
Бачили, що вдома рідна мати
Любить нас за те, що ми такі.
В світлу путь вона нас проводжала,
Мрії вклала в нас та всі думки,
І по честі жити наставляла,
Жить по совісті, шукаючи стежки.