***
Цей дотик спраглих вуст... Нестримний шал кохання... Танцює сонце в травах запашних...
Гроза залишила озерця. Шумить комиш і татариння. На гірках чебреці цвітуть аж так, що пахощі збивають з ніг...
***
Це ніжне небо - синє-синє...Кульбабки-камікадзе на білих парашутах полетіли... Шутий одноріг сховався у гущавині пралісу. На лісу лізуть паничі оті, що кручені занадто. А орачі у вишеньках гудуть хрущами. Мабуть горілку п'ють, ледачі... Міщанки з міщуками вже поїхали на дачі, залишивши в містах заробітчан, які гарують і гарують наче навіжені. Для чого, нащо? Важко відповісти. Боги колись вчинили тісто і ось воно підходить до країв діжі...
***
Вина з кульбаб не буде сьогоріч - прогавив час цвітіння сонцеквіту і квити: ти запізнився, а вона не встигла... На мигах щось пояснюєш її через броньовану межу "її кохаю, а вона не любить ні доторків, ні поцілунків"
***
У жовтих травах - чистотілу, ріпаку - тебе, солодку, в любощах скупати... Патичком гострим малювати на піску твій силует і пильнувати аби не змила його хвиля...Хай миля доганяє милю. Ми йдем разом між берегом і морем дивитися як Сонце сяде...
***
Акацій безум - червня не діждали та вибухнули цвітом... Вітальний залп робіній і каштанів... Від пахощів чманіє серце, голова давно не варить... Варуна Арджуну пантрує на сторінках Безсмертної Бхаґват-Ґіти. І всюди квіти-квіти.
О, цей несамовитий травень!
Початок літа!