"бути травою"
Ганна Осадко http://www.stihi.ru/2011/05/15/4313
Бо жили, бо були єдині,
бо на спині несли цей світ...
Цвіт опав... Що нині?
Між листочків липких - зав'язь плодів,
не злічити їх.
Та й не треба...
Упаде туман, попливуть вінки,
полетять кульбабові гвинтокрили,
проросте щирій, заростуть гробки.
Він простить УСІХ,
бо не відали,
що творили...
Він же "ловкий наш Господь"*,
наш заступник перед Ликом Батька,
скаже знову "Прости дурних!
Вони ж там ще, у шкаралупі!"
Знову "цок" великоднім яйцем
по тупому як брама лобу,
синапс може який замкне
мережу саме тих нейронів,
побіжить по них сигнал,
потечуть за ним гормони.
І Erectus Homo покине дубця
і піде під смокву
навчатися на Людину...
- Ти в це віриш?
- А що робить,
коли пахне трава Раєм...
* цитата з Костя Москальця