Подих свій затамувала
Під вікном квітнева ніч,
Завмерла, засумувала
Порожнечею узбіч.
Пліч-о пліч, поодинока,
Заглядає в очі склом,
Мовчазлива і глибока,
Запашна парким теплом…
Я, засмучений, до ранку,
Із сльозами на очах,
Все гадаю про коханку
І взаємні почуття.