Волали сирени-музи
І, сповнені вщерть наснаг,
Поети з'Їжджали з глузду
На чорних мустангах – снах
Скуйовджені небом патли
Світилися, наче німб
І марив крильми лунатик
І марили крила ним
В обличчі – космічний почерк,
Відсутньо-величний зір,
Розплющено спали очі
А серце тяглось до зір
А знизу – зловтішний шепіт
І посмішечки криві:
Упала зоря, і клепку
Вибила з голови