Обычной жизни миг. Привычный дом с трубою,
Дождём умытая цветущая сирень...
Потом лишь в памяти останутся с тобою
Полузабытой сказкой через день.
А если прожил жизнь и ею утомлённый,
То тот прошедший миг - как сон среди садов.
И то окно, и взгляд заворожённый,
И даже ёж, шуршащий средь кустов...
Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
На росах і дощах настояний бузок.
Оця реальна мить вже завтра буде спомином,
а післязавтра - казкою казок.
А через півжиття, коли ти вже здорожений,
ця нереальна мить - як сон серед садів!
Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,
і навіть той їжак, що в листі шарудів.
Ліна Костенко