Дуель
Брудний і зарослий, мов древній кельт,
Я вибув, хоча й не здававсь без бою:
Сьогодні на мене чекає дуель,
Сьогодні я буду стрілятись з собою.
Мій мозок – інертний, немов протез,
З плечей моїх – крила і роги – з лоба,
Я Байрон, і Лермонтов, і Дантес,
Я Бог і диявол в одній подобі.
Жорстоке падіння, а потім – злет,
О Боже! Молю: відведи фінал цей!
Та пізно: наведено пістолет,
Лишилося тільки повести пальцем.
Хотів я злетіти понад грозу,
До неба, де зорі, мов діаманти,
Та пізно – мене вже ведуть на суд,
І свідками робляться секунданти.
По кому ці дзвони? – Немов у сні,
Довкола хрести и могильні плити.
Я з кулею в серці лежу в труні,
А той, що на мушці, лишився жити.