На віражах карколомних спіралей,
Де рев двигунів і мигтіння пальм,
Ми з глузду з'їжджали в скажених раллі
Під скрегіт зубів і вищання гальм.
В кайданах пригладженості і лоску
Ми рвались серцями з тісних грудей,
Ми рвали тенета людського мозку,
Щоб бути на голову над людей.
Зневаживши звичаї і загрози,
Розправивши крила – в захмар'я з гір!
Нам чорні сонця спопеляли розум,
Нам спалахи зір спопеляли зір.
Свідомість із хащі мозкових звивин
Випліскує, рвучи загати догм.
Ми Божою волею божевільні,
Ми волею черні розп'ятий Бог.