Я побачив тебе, і неспокій
Поселився у серці мойому.
Ти така, як весна, синьоока,
А в очах твоїх сонячний промінь
Я спитав тебе, диво іскристе,
Чародійнице, хто ти і звідки?
Ти устигла мені відповісти,
Та забрав твою відповідь вітер.
І відтоді у серці лунає,
Аж іде голова моя кругом:
«Я веснянка з зеленого гаю,
А весна – моя юна подруга»…