Перепливаючи дійсність
на маленькому паперовому кораблику,
(що всі звикли звати життям),
не помічаєш як проходить час.
Не помічаєш як твоє вітрило,
(що було наче міцним), нахилило-
-сь,а палуба вже наполовину заповнена водою,
а може нафтою.
не маючи карти
твій кораблик тиняється
від одного берега до іншого,
але не знаходить спокою,
а ще гірше
не знахдить нічого.
Лише зорі на ясному небі,
можуть врятувати кораблик.
Їх назва відома з дитинства,
це є добро та кохання.