Вiрш про вiрш

Иван Андрощук
Заходить сонце.
Море – червоне свічадо.
З таємних глибин спливає
Велика-велика риба.

Дзеркало моря
Світить червоним сріблом.
Відблиски мерехтять
На обличчях матросів.
Важко висять вітрила.

Повільно і дуже довго
Від самого дна безодні
Спливає морська потвора –
Велика-велика риба.

Пальці вросли в перила.
Тіло – камінна брила. 
Нестерпна тиша.

…Вчепившись в уламок щогли –
Один в червоному сріблі –
Ще бачу: на горизонті
Плавник її – чорна скеля
Занурюється у воду.