Перевод из Лины Костенко
Не треба класти руку на плече.
Цей рух – доречний може тільки в танці.
Довіра – звір полоханий – втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.
Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір. Він любить навіть муку,
Він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.
У цих садах, в сонатах солов'їв
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
І цей спектакль йому вже не прем'єра.
Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться,
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.
* * *
Ты руки класть на плечи не спеши,
Жест этот нужен разве только в танце.
Доверие – зверь пуганый – сбежит,
Он любит изморозь больших дистанций…
Он страстно любит время. Годы. Дни.
Он странный зверь. Он любит даже муку,
Разлуки проблесковые огни.
Он хочет, чтоб с плеча убрали руку.
И в этих рощах, в пенье соловьев
Он чутко слышит поступь браконьера,
Подвоха ждет от взглядов и от слов,
Спектакль сыгран – это не премьера!
Доверие! – Печаль ты и тайга,
Хороший зверь. И в руки не даешься.
Не стоит только приручать тебя –
Приходишь сам. И в доме остаешься…