Чи є іще така печаль, як ця?
Чи є іще така нестерпна мука?
Я віднімаю руки від лиця,
Не знаючи чиї то будуть руки.
І чий то буде вимушений сміх:
- Вгадала?
- Не вгадала!
- От невдача…
І гострий біль в чиїх очах ясних
З якого я знесилена заплачу?
Не дай вам Бог
Кохати двох…