Наймиліша серцю - рідна хата
Де дітей твоїх лунає сміх
Не найвища й не вельми багата
Проте, найдорожча від усіх.
Як би не вітали нас гостинно
Доброзичливі чужі краї
Та вертаєм,стомлені,уклінно
Виблагати спокою її.
Марять нами вікна - зорі ночі
Стіни стануть дружньо,пліч-о-пліч,
Й загляда закохано у очі
В рідній хаті найдрібніша річ.
Серце мрію втрачену шукає,
Ген за обрій синій манить птах,
А ночами сниться шепіт гаю
І стежина в мальвах - соняхах
Що в життя б не зважились прохати:
Славу, велич ,дальнії шляхи
Нас завжди чека терпляче хата -
Лікувать, сповідувать гріхи.