***
Не пісня, а стогін.
ЇЇ тут немає, вона тут померла.
А голос?
То був тільки спогад.
Вона вже ніде і ніколи.
Не голос, а спогад –
Кришталики сміху в розбитих дзеркалах.
А погляд –
На лезах очей помираючий спалах,
А серце заснуло на вістрі кинджала.
Приїду – нізвідки.
Помру – на розпутті.
Благаю – якщо вже не зможеш зустрітись,
Благаю – якщо вже не можеш приснитись –
Забудься! –
Не хочеш.
Не пісня, а стогін.
А пісня завмерла на чорних кинджалах.
Скривавлені губи змія облизала.
Заплющ мої очі.
…І душі дзеркал залишили дзеркала.