Przez swiatlo ksiezyca...

               

Przez swiatlo ksiezyca o dziwnej polnocy
Odszedles, jak chmura, jak widmo, jak cien.
Tak ciezko na sercu i sciska tesknota,
I zadnej nadziei nie wroci mi dzien.

Bez ciebie mi zimno: to mroz, to zawieja,
Lecz co za piekne zostawil mi sny.
Opala policzki goracym strumieniem,
Niestety nie moga ogrzewac nas lzy.

     У місячне сяйво...

У місячне сяйво пішов серед ночі,
Немов чорна хмара в вікні твоя тінь.
Змиритись з утратою серце не хоче,
Не гоїть і часу бистрінь.

Забрав все тепло і настали морози,
Залишив лиш ясні, погожії сни.
Щоку обпікають непрохані сльози,
Але не зігріють вони.