Зiркове кохання.
Сусiд Петро кохає зiрку,
Красу та гордiсть всiєi краiни,
В екран вiн зiркає очiма,
Якщо Писанку не побачить,
Вночi вiн гiрко плаче…
Руслана – гарна дiвчина,
Вона як сяйво ,як перлина,
У хлопця серце скаче та й тремтить,
А тиск ,той кулею летить…
Красуня рухається вiльно,
Гарненько нiжкою ступає,
З екрана пилюка зпадає,
Грудьми хмари закриває,
Погоду гарну обiцяє…
А вранцi зливи випадають…
Петро ж наш часто захворiває,
Та й лiки спонсорiв скупляє,
Сусiдiв,друзiв пригощає,
Здоров я усiм бажає…
Як лев Руслану захищає,
Спекотне сонце обiцяє,
Не скаржiться друзi,не бiда,
Прогноз дає пан Кульбiда…