Я відпускаю тебе як на воду вінок,
Ти відпускаєш мене як хлопчисько кульку,
Має завершення кожен розкутий танок,
Десь у незрячих коморах серцевих притулків,
З Богом тебе відпускаю, іди ж бо(!), але,
Як у казках тих старих: хутко, і пам’ятай,
Не обертайсь назад, те, що було,– вже мале,
Наче на небі слід сивих пташиних зграй...