Прилетела Ева из Рая, спустя большое количество времени посмотреть как люд людской живет – поживает. В мгновение ока оказалась она пассажиркой пустого трамвая. Едет и удивляется увиденному. Спрашивает она у Сатаны -А что это такое? И показывает рукой на автомобили. Сатана засмеялся и ответил -А это люди нынче такие! Застонала изумленная Ева, руки на груди скрестила и закричала: -Люди это я виновата, это мой грех вы искупаете, простите.
Не вините во всем только Еву, ей ли в те времена знать было, что за семя на свет она пустила, и какими спустя время будут, и она ли хозяйка всему происходящему. А не согрешила бы Ева, пошло ли бы в рост семя? Любопытства ради в Мир иной заглянула, то, что эфиром было Миром другим заиграло и запело.
Открыла дорогу к переходу в мир духа, а от туда и в Мир Божественный есть дорога.
Ева, загляни, будь добра, и в мир божественного бытия, дай нам возможность и там побывать, радость и горечь богов испытать Духом вольным. Ева, и хотя ты и из ребра Адамового, говорят, произошла, да в то время не дремала, и наделала делов немало. Было вас с Адамом на земле только двое, а теперь нас миллиарды. Блохи и вши тогда на Земле прыгали и развлекались, а теперь люди в автомобили сели спрятались. Шкурки свои бережем, время торопим, спеша живем, тебя виним, хулим, проклинаем, Сатаной, что дорогу открыл в Мир иной деток и бабушек пугаем. Правду познать боимся и не желаем, зла натворили, и за грехи свои обвинили других.
А тем, кто тайну познал, и в мире зла надолго не застрял открыта дверь в мир иной. Подтолкнул не смелых легонько, ленивых и пугливых встряхнул, что бы в детках не засиделись, не занимали места, того, что другим передается в наследство и передал в руки другого, тот, кто еще до сотворения Мира Земного, знал тайну его бытия. -Идите до папы детки, буду теперь я вас растить, подымать, воспитывать, я вам теперь учитель, целитель, руководитель, отец. Подращу и в мир иной отпущу. Такая у всех творений судьба дорога собирать себя по частичкам и крохам.
Не сами идем, нас ведут. Не сами едим, нас везут. Не сами летим, нас приподнимают, и порхать помогают. Не сами ползем, нас пихают, подталкивают, под зад пинают, чтобы не ленились, шевелились.
Без энергии и живительной силы человек даже не камень. Камень миллион лет живет, пока в песок не рассыпится, а человеческое тело без живительной силы
сразу начинает гнить, разлагаться. Ничто не вечно в этом мире, да и другие не постоянны.
---------------
Єва
Прилетіла Єва з Раю, через велику кількість часу подивитися як люд людський живе - поживає. В одну мить опинилася вона пасажиркою порожнього трамвая. Їде і дивується побаченому. Запитує вона у Сатани -А що це таке? І показує рукою на автомобілі. Сатана засміявся і відповів -А це люди нині такі! Застогнала здивована Єва, руки на грудях схрестила і закричала: -Люди це я винна, це мій гріх ви викупалися, вибачте.
Не звинувачуйте у всьому тільки Єву, їй чи в ті часи знати було, що за насіння на світло вона пустила, і якими згодом будуть, і вона господиня всього, що відбувається. А чи не згрішила б Єва, пішло б в зростання насіння? Заради цікавості в Інший світ заглянула, то, що ефіром було Світом іншим заграло і заспівало.
Відкрила дорогу до переходу в світ духу, а від туди і в Світ Божественний є дорога.
Єва, заглянь, будь добра, і в світ божественного буття, дай нам можливість і там побувати, радість і гіркоту богів випробувати Духом вільним. Єва, і хоча ти і з ребра Адамового, кажуть, сталася, та в той час не дрімала, і наробила делов чимало. Було вас з Адамом на землі тільки двоє, а тепер нас мільярди. Блохи і воші тоді на Землі стрибали і розважалися, а тепер люди в автомобілі сіли сховалися. Шкурки свої бережемо, час квапимо, поспішаючи живемо, тебе звинувачуємо, хулимо, проклинаємо, Сатаною, що дорогу відкрив в Інший світ діток і бабусь лякаємо. Правду пізнати боїмося і не бажаємо, зла натворили, і за гріхи свої звинуватили інших.
А тим, хто таємницю пізнав, і в світі зла надовго не застряг відкриті двері в інший світ.Підштовхнув не смів легенько, ледачих і боязких струснув, що б в дітки не засиділися, не посідали місця, того, що іншим передається у спадок і передав в руки іншого, той, хто ще до створення Світу Земного, знав таємницю його буття. -Ідіте до тата дітки, буду тепер я вас ростити, піднімати, виховувати, я вам тепер учитель, цілитель, керівник, батько. Подращу і в інший світ відпущу. Така у всіх творінь доля дорога збирати себе по частинкам і крихтах.
Чи не самі йдемо, нас ведуть. Чи не самі їмо, нас везуть. Чи не самі летимо, нас підводять, і пурхати допомагають. Чи не самі повземо, нас пхають, підштовхують, під зад штовхають, щоб не лінувалися, ворушилися.
Без енергії і цілющої сили людина навіть не камінь. Камінь мільйон років живе, поки в пісок не розсипаючись, а людське тіло без живлющої сили
відразу починає гнити, розкладатися. Ніщо не вічне в цьому світі, та й інші не постійні.