Коли помре поет останній
Ми не дізнаємось про це
Бо з неба, сповнена віршами,
Сумна сльоза не потече
Не зникне, як рум’янець сонце,
Не струсить всіх людей земля,
Лише хтось скаже при нагоді
Що з ним пішла й поезія
І далі світ наш буде жити,
Без нього, без його віршів…
Аж поки не почнем німіти,
Бо вимруть також всі пісні
Розтане вся краса верлібрів,
І прозаїчно так, без слів,
Ми й самі зникнемо у світі,
Або почнем шукать світів ,
Чи навіть іншої планети,
На нашу схожу, мов сестра,
Де всі, буквально всі поети,
Й говорять виключно в віршах.
Ми там оселимось із ними,
І у дарунок привезем,
Разом із гілкою калини,
Мільйон, а то і два пісень.
Ми привезем Франка й Шевченка,
Ми нашу пам'ять привезем,
І стане тісною планетка,
Де ми нове життя почнем…
Нехай помре поет останній,
Поезія не вмре із ним…
Вірші могильний знищать камінь,
Й поет народиться новий
02.03.2011 р.