Гора Тарасова
Тарасові Шевченку кілька слів на Кобзар
Погляньте-но з гори, із-понад кручі,
Де вітер кошлає гаям брилі –
Зникає небокрай в сивастій млі,
І плине Дніпр. То тихий, то ревучий.
Червоно місяць. Зіроньки блискучі.
В садах вишневих мріють солов’ї.
Нуртує рунь в паруючій ріллі,
Копкій землі, поважній та родючій.
Своє співають кобзарі й дівчата.
Зростає син і врадувана мати.
Серця ж дрімають, замкнені в кайдани.
Та виплекане Слово – на сторожі.
Апостол правди – в нелегкій дорозі.
Леліють лаврами Майдани….