***
Про тих, хто закували словом у кайдани
Народ мій, як загоїть рани,
Вам скаже: "Введені в оману
Облудним ідолам співали ми осану".
Настав нарешті рай для душ порожніх,
Для хижих звірів,
Та катів вельможних
Під час облудних слів...
Слова, слова та речі красномовні,
А навкруги вже люди непрітомні,
Шукають хліба, долі та тепла -
На них фальшивих слів насунулась імла.
Що мова, як дитина, хоче їсти,
Що слава, як Вітчизна вимира.
Поганих діячів облуднії слова
Країну в ад в кайданах можуть звести.
Кайдан из слів
Важких немов метал
Діяч на серце
Кожному поклав.
Коли побачиш ти дитину безпритульну,
Не вір очам своім, бо долю її юну
"Опікує" і денно, і в ночі
Наш Президент... Тож серце не кричи!
Старців убогих, що на хліб вблагають
Не помічай. Зі слів вельможних знають;
Реформа дасть ім, тим хто доживе, усе -
В час світлий що ось-ось прийде.
Ланцюг із слів, що змащений грошима,
Неначе салом, щоби не гримів,
Сковав людське єство в самій людині,
І все людське в людині розчавив.
Злодійскі наміри розмовами про єдність
Прікрив зухвалим чином плотожер,
І, злагода овець з вовками його чесність
Являють фарисеїв приклад дотепер.
9 березня 2004р.