Вона: В душі тремтить мого кохання білий птах...
Його пущу - розстане він в сльозах...
До тебе лину милий я у кожнім сні
І в цьому сні співаєш ти мені!
Між нами тільки крок, але зробить його
Нам треба вдвох... назустріч... лише вдвох...
А я боюсь, що ступиш ти на інший шлях
І згине птах кохання у моїх руках...
Він: Пробачення прошу я у твоїх очей,
Що пролили сльози у тінь ночей...
Я знаю, що кохаєш ти у кожнім сні,
Такою ти являєшся мені!
Між нами тільки крок, але зробить його
Нам треба вдвох... назустріч... лише вдвох...
А я не можу слів знайти, щоб все сказать
І все життя тобі подарувать!
Навіщо ж на Землі живе така любов,
Що поруч йде з закоханими знов?
Чому шукаєм щастя ми у кожнім сні
І в самоті проходять наші дні?
Між нами тільки крок, але зробить його
Нам треба вдвох... назустріч... лише вдвох...
І хоч тримаємо синицю у руках,
Чекаєм журавля, що й досі в небесах...........