Драколастівка шугала
Понад хмари, понад Ірій,
Драколастівка шукала
Безнадію і зневіру.
Двоєсутністна істота –
Напівщастя, напівгоре;
Пів-розрада, пів-скорбота;
Напівнебо, напівморе –
Сміючись зривала зорі,
Плачучи, сердця єднала,
І простОри неозорі
Забавляючись долала...
Доки не сягла склепіння,
Пазури в нього встромила...
Й блискавиця білопінна
Двоєдине дивне тіло
Не розкраяла на двійко
Протилежностей крилатих!
...І, відтоді, – вічна бійка:
Одне Одним не здолати...
..Ластівка дарує радість,
А дракон дарує силу...
...Їх єднали ніжність й заздрість,
І обоє мали крила...
Войовничі до безтями,
Мудрі і дурні водночас,
Прагли буть разОм так само,
Та, лише впадали в очі
Одне Одному, – до герцю
Знов, безжальнїї, ставали,
Ніби в них немає серця,
Ніби рАзом не літали...
........................................
P.S.
ЛастівкИ – мов ластовиння
На обличчі мОго неба...
...А драконів більш немає...
Що ж, немає – то й не треба.
Але в світі десь літає
Драколастівка остання:
Ген отам, за небокраєм –
В сяйві вічного світання...
P.P.S.
– Драколастівка – це пташка?
– Драколастівка – це квітка:
Квітне вряди-годи, важко,
Взимку, восени, чи влітку.