Десь там, за хмарами, розлито срібний спів...
Там сходить місяць - сивий молодик...
Свій гострий човен проведе рікою,
Що нам її не перетнуть з Тобою...
Що нам її не переплисти, ні...
Хіба що тільки у країні снів,
Землі Ніде-й-Ніколи...
Мабуть, Ти також до розлуки звик...
...Йдемо по колу
По берегах Небесної Ріки...
А він - між нами...
Ти бачиш місяць, як і я, але
Своїми невидющими очами
Не бачим одне одного... Чому?
...Десь там, потойбік вірогідного життя,
У Місячному Храмі...
Космічний пил, вселенськеє сміття
Стрімкою річкою не вирине між нами...
...Привітний місяць (а не цей - жорсткий!), усміхнений ласкаво,
Дасть випити вранішніх промінців і зоряного сяйва...
І я не схочу більш нікуди йти. І Ти не схочеш...
І дня світлішого не буде від його ясної диво-ночі...
...Он сходить місяць, бачиш? З-поміж хмар
Його волосся сяє...
Чарівний місяць розливає чар
І плине Дивокраєм...