Ти увійшов у сивину
Та розминувся з теплим літом,
І осінь пише заповіти,
І заповідано – не жити,
А поливать чужії квіти
Своєю кров’ю. А весну
Проспати, сліпо перебути,
Бо атрибути і статути,
В які без вироку закутий,
Немов Сократова цикута
Урвали віку. Промину
Твоїй весні коротким снігом.
Сльозі негадана утіха…
І зорі не віщують лиха,
Та ангели літають тихо,
Щоб не сполохати війну.
2.
Не шикуй нас на війну.
Нам на постріли незмога.
Знаєш сам, що ця дорога
Упирається в стіну
Плачу, розпачу, журби
І розплати тільки смертю.
Конвертоване в конверти
Наше право «не убий».