И камень, устав в бездействии лежать, мечтает пылью на птице вольно в небо вспорхнуть, он провожает ее в путь, с завистью ропща.
Стоит ли жить только воспоминаниями о прошлом, делая прошлым прошлое каждую секунду спустя? Не заманчивее ли мечтать о будущем, в надежде попав в него увидеть в нем прошлое?
Прошлое можно отнять, хотя бы провалами в памяти, а будущее никогда, ибо даже шаг в небытие это уже шаг очередной, это шаг в будущее.
Молекулы и атомы, смывшись водичкой в почву, жизнь продолжают, они жизни полны, они направлены в путь, в будущее и им нет никакого дела, какое они недавно покинули тело, им нет никакого дела до прошлого своего. И мыслящая эго - душа с того же тела выпрыгнув не хочет знать написан ли номерок на пятке, которой быть может и вовсе на прежнем месте нет, она обеспокоена своим местом в настоящем и будущем.
Но не превратимся ль мы в эгоистов, не помнящих себя, хотя бы чуть- чуть, хотя бы на подсознании для общего своего же блага?
Так давайте же вспоминать свое прошлое хотя бы иногда, хотя бы немножко, ибо прошлое - это некогда бывшее будущее, а несостоявшееся еще будущее это следствие наших поступков и действий в прошлом.
--------------
Неминуче майбутнє
І камінь, статут в бездіяльності лежати, мріє пилом на птаху вільно в небо вспорхнуть, він проводжає її в шлях, із заздрістю нарікаючи.
Чи варто жити тільки спогадами про минуле, роблячи минулим минуле щосекунди через? Чи не більш цікавим чи мріяти про майбутнє, в надії потрапивши в нього побачити в ньому минуле?
Минуле можна відняти, хоча б провалами в пам'яті, а майбутнє ніколи, бо навіть крок у небуття це вже крок черговий, це крок у майбутнє .
Молекули і атоми, що змив водою в ґрунт, життя продовжують, вони життя сповнені, вони спрямовані в шлях, в майбутнє і їм немає ніякого діла, яке вони нещодавно покинули тіло, їм немає ніякого діла до минулого свого. І мисляча его - душа з того ж тіла вистрибнувши не хоче знати чи написаний номерок на п'яті, якої можливо і зовсім на колишньому місці немає, вона стурбована своїм місцем в сьогоденні і майбутньому.
Але не перетворимося ль ми в егоїстів, які не пам'ятають себе, хоча б трохи, хоча б на підсвідомості для загального свого ж блага?
Так давайте ж згадувати своє минуле хоча б іноді, хоча б трошки, бо минуле - це колись було майбутнє, а не відбулася ще майбутнє, це наслідок наших вчинків і дій в минулому.