Чи бачив, любий, ти - яка вона Любов ?
Чи ж в неї очі світлі, волошкові,
Чи вони темні і гарячі, як вогонь,
Та сполохами світять, наче зорі ?
Скажи, а личко в неї до душі тобі?
Дививсь... ніяк не міг ти відірватись...
То розкажи, благаю... Ні, мовчи!
Бо я тобі не можу присягатись...
Що стерплю це і що не розіб"ю
весільний келих - той, що наливав ти
О, як ревную я! І як тебе люблю!
Чи ж можна, милий, все це подолати?
Прости, пробач мені, не слухай, не дивись
у мої очі, зір мій затуманений
тією біллю, що відчуєш й ти колись
якщо підЕш за тьмяними оманами...