Весна влетіла в місто серед ночі,
Немов кохання перше уві сні,
Як загорілись в перехожих очі,
Як серце від тепла співа пісні.
І ти ідеш вся в неземному сяйві,
Дивлюсь на тебе - ти сама весна,
Що говорити? Та слова тут зайві,
Коли весною сповнена душа.
Щаслива посмішка,легка ,немов хмаринка,
Лиш чути цокіт жвавий чобітків,
Куди спішить ця ще вродлива жінка?
Я запитати в неї захотів.
Та де спитаєш,як вона, як мрія,
Була ось тут і вже її нема.
Я пригадав,як посміхнувсь тобі я,
Ти посміхнулась і в весну пішла.