С ураинского http://stihi.ru/2010/04/08/4875
Позолоты первый иней
Пал на головы дерев,
И цветы достигли силы
И признанья королев,
И плоды в осенней почве
Перезревшие пошли -
Стало в мире всего больше,
Сократилась только жизнь.
Не пульсирует сок в кронах
Заколдованных берёз,
И бурливо реки стонут,
Неся в море море слёз.
Усмехнётся день, как гостю,
Чаще всё же невпопад.
Сыпанёт печали горстью
Нам под ноги листопад.
И пройдёт мороз меж нами,
И приклеится к спине,
Как листочек к мокрой ставне
Иль снежиночка к стене.
Заморозятся зимою
И желанья, и мечты...
И не всё вернёт весною
Нам с тобою эта жизнь.
***
Впала перша позолота
Впала перша позолота
На покров сумних дерев,
Доросли осінні квіти
До любові королев,
І плоди у дозріванні
Досягли до майбуття –
Стало в світі всього більше,
Лиш поменшало життя.
Не пульсує сік у скронях
Зачарованих беріз,
Йдуть бурхливою ходою
В море ріки, повні сліз.
День спроквола посміхнеться,
Та частіше – невпопад.
Всипле смутку повні жмені
Нам під ноги листопад.
І пройде мороз між нами,
І прилипне до спини,
Як листок до мокрих вікон
Чи сніжинка до стіни.
І впадуть в зимову сплячку
І думки, і почуття...
І не все весна поверне
До прекрасного життя.