Многие тогда вслед за Иисусом пришли, открыли канал в пространстве, приблизили жизнь Землян к жизни в царстве Грааля. Возмутились земные, взбунтовали: - Не нужно земного закона нарушать, что сложен был веками, нас и такой мир устроит, мы тоже от Бога произошли, он нас, как и вас сотворил, создал, родил, мы тоже имеем право на существование. Начались гонения, закричали: - Пойдите прочь, инакомыслящие.
Где вы теперь, дети Грааля, где чашу пьете свою, назад дорогу найти, кто помогает? Каналы прикрыты, но не закрыты. - По миру мы разбрелись, рождаемся и умираем вместе с вами, законы ваши стали мы признавать, но что -то нас в жизни этой не удовлетворяет и снова, и опять, и опять мы пишем, поем и говорим то, что в памяти духа сбереглось. Просвещаем вас и посвящаем, чтобы временем не стерлось, не забылось в памяти подсознания, и тянет нас, тянет нас домой к нашей чаше Грааля. Чем смогли, помогли, крест ваш, взваливши себе на плечи, мы готовы уйти, если за нами придут, если земное бытие отпустит. Говорят с волками жить, значит, по-волчьи выть, а в чужой монастырь, если не позовут, лучше не ходить, лучше не лезть со своими законами и уставами, и это правда, в этом мы убедились. Хотя кто его знает, спасибо уже говорите, потому что, духовное просвещение-мать учений.
----------
Катари
Багато тоді слідом за Ісусом прийшли, відкрили канал в просторі, наблизили життя Землян до життя в царстві Грааля. Обурилися земні, збунтували: - Не треба земного закону порушувати, що складний був століттями, нас і такий світ влаштує, ми теж від Бога відбулися, він нас, як і вас створив, створив, народив, ми теж маємо право на існування. Почалися гоніння, закричали: - Підіть геть, інакодумці.
Де ви тепер, діти Грааля, де чашу п'єте свою, тому дорогу знайти, хто допомагає? Канали прикриті, але не закриті. - По світу ми розбрелися, народжуємося і вмираємо разом з вами, закони ваші стали ми визнавати, але що -то нас в житті цієї не задовольняє і знову, і знову, і знову ми пишемо, співаємо і говоримо те, що в пам'яті духу збереглося . Освічуємо вас і присвячуємо, щоб згодом не стерлося, що не забулося в пам'яті підсвідомості, і тягне нас, тягне нас додому до нашої чаші Грааля. Чим змогли, допомогли, хрест ваш, завдав собі на плечі, ми готові піти, якщо за нами прийдуть, якщо земне буття відпустить. Кажуть з вовками жити, значить, по-вовчому вити, а в чужий монастир, якщо не покличуть, краще не ходити, краще не лізти зі своїми законами і статутами, і це правда, в цьому ми переконалися. Хоча хто його знає, спасибі вже говорите, тому що, духовне просвітництво-мати навчань.