http://www.stihi.ru/2011/02/04/2093
-------------------------------------------
в поддержку Маргариты Метелецкой
Белая вьюга… дум моих жгучесть…
Памяти сгусток в счастье болючем:
Там все минутки взаимны у нас -
И добавляется мудрости час...
Стихли шаги… страх теперь не достанет…
Драмы все – в прошлом… исчезли обманы…
И, как надежда, пугливо-легка,
Даль до тебя – одолеет рука…
Отдых дай, доля! Не возраст – преграда!
Каждому слову манящему рада!
Злую опалу на милость смени:
Я не виновна… как ты – без вины…
Белые вьюги до ночи толкутся -
Всем моим бедам концы всё ж найдутся:
Март заиграет в истоме весенней –
Точкой замкнется звено невезений!
Оригинал:
Віхола біла...Думи бриласті...
Спомин драглистий в зболенім щасті,
Де кожна хвилька у нас навзаєм,
Де ми, принаймні, мудріші стаєм...
Стишені кроки...Страх - не дістане...
Драми позаду... Зникли омани...
І, як надія, тремка й полохка,
Відстань до тебе долає рука...
Доля, дай спОчив! Вік - не завада!
Кожному слову звабному рада...
Врешті на милість опалу зміни -
Я - без вини...Як і ти - без вини...
Віхола біла день споночіла,
Але всім бідам буде причілок -
Збудиться березень в талій сльозі,
Крапка завершить ланцюг невезінь...