Володимиру Висоцькому.
Вороних запрягав,
За життя не спочив,
Перешкоди долав,
Не вітав ворогів…
Не скакав, а літав
На Пегасах своїх,
Хриплувато співав,
Поганяючи їх.
Підкоряв Крим та Рим…
Лихоліть не минав,
Та, на жаль, молодим
Він життя залишав…
Скільки болю відчув,
Скільки дум наспівав!..
Та навіки заснув…
Розчинився… Хоч знав,
Що за правду стояв
У пісеннім бою.
Не без вісті пропав…
Він і нині в строю.
Б’ється слово правдиве,
Будить сонних і вчить…
Його голос, як диво,
Над Землею звучить.
25 січня 2004 року.
Автор Геннадій Сівак