Ще мить і лопнуть срібні струни...Натужно серце в Двері стука. Померти раптом то не штука. Хрестом на грудях склавши руки, прошепотіти заповітні руни вустами посинілими нелегко, але можливо...
І знезямки вітрець війне. І облітати цвіт почне у сливах. А ти лежатимеш, щасливий. То неважливо де. І чи бринітиме кришталь в старім буфеті чи Брама Срібна, тобі то буде wszystko jedno та непотрібно ні думкам, ні серцю...
Та поле впАде на коліна і стрепенуться в хаті стіни: "Jezus Chrystus, тобі молились ми таємно, щоб пан цей ще пожив між нас"...
І дух потопчеться на сходах і кляцне ключ в замку...І той, кому не знаю я імення, поклигає назад. І я прокинусь, як тоді, коли був юним і САМ вмирати не хотів...
-----------------------------------
27.11.2003 22:04 - 29.01.2011 21:06
© Ingvar Olaffson