Коли тобі двадцять років, ти голосно смієшся, бо тобі весело; не плачеш на похороні свого приятеля, бо мужчини не плачуть; плюєш на авторитети, бо ти найрозумніший і до безтями кохаєшся, бо ти - Каза Нова Нашого Часу. Коли тобі двадцять, тобі потрібне товариство однодумців або вдячних слухачів, яким ти читаєш вдавано низьким голосом свої рядки:
Грає платівка затерта на ґанку
Напівзабутий російський романс
Палим кальян - от така забаганка
Пишемо вірші a-la-decadance
Мрії розлогі - життя як те море,
Двадцятилітнім усе ні по чім
Куртки шагреневі все ще в коморі
М'язи і жили - усе ще прачі
Час зупиняєм коноплями з маком,
В рай заглядаєм в причільне вікно,
Граємось з долею, віримо в Знаки,
Пишем сценарій німого кіно...
Грає платівка затерта на ганку
Напівзабутий російський романс
Палим кальян - от така забаганка
Вірші читаєм a-la-decadance
Коли тобі сорок, ти посміхаєшся посмішкою Будди, бо вмієш радіти простому; плачеш на похороні бабусі, бо разом з нею вмирає твоє дитинство; прислухаєшся до слів перехожих, віддаленого грому, щебету птахів, бо Знаки Мудрості розсипані Світом де завгодно; ти любиш Її, а вона тебе і це найбільша нагорода, якої ти ще не заслужив...Коли тобі сорок тобі не потрібне широке коло слухачів щоб прочитати оці прості рядки:
біле латаття
густі куширі. тиша
срібного ранку
шепіт листочків
пісня джмеля між квіток
дотик любові
марево спеки
сохла трава шарудить
піснею серпня
багряна гуаш
розлилася на вечір.
зачарування
Тобі потрібна Вона. І ти щасливий, якщо ти Їй потрібен...
---------------------------------
01.08.2004 11:44 - 28.01.2011
© Ingvar Olaffson