Обіцянка в голосі бриніла
Погляд пестив душу,обпікав
І поволі відростали крила
Ті,що час вже ген - коли відтяв.
А весна надворі - зливок світла
Рай і пекло відчайдушних мрій
Я до тебе зовсім ще не звикла
І смакує медом слово "мій"
Золотавий біль,блакитна втома
Мерехтить,пульсує й підійма
Перекати - поле невагоме
Почуття, що коренів не ма
Птах кохання вільний - тільки крила
Як кришталь тендітні,осяйні
Я їх не вагаючись розкрила
І не розумію слова "ні"