Як хвіртка знайома тихесенько рипне,
Зрадливо мій голос отерпне, охрипне.
Не зважу. Наважусь. Зайду відчайдушно,
Щоб стало на серці і свіжо, і душно!
Зухвало скажу тобі, дивлячись в очі,
Що більше не зможу так, більше не хочу
Без тебе, ласкавко, ні їсти, ні пити...
Та ж як цей поріг мені переступити?