http://www.stihi.ru/2011/01/23/7122
--------------------------------------------
С обновлением чувств, Маргарита!
Как Подсолнух-Сияние
Дарит солнце зима!
Не боюсь наказания:
Ведь казнюсь я сама...
В адском пекле забвения -
Покаянья слова...
Коль прогоркли мгновения -
В небыль, под жернова!
Враз покончу с терзаньями.
Все обманы как жмых
Заменю я желаньями
Дивных вёсен хмельных!
За снегами вальяжными -
Сумрак мечт голубых,
Где глазами бы влажными
Приказал ты:"Люби!"
Оригинал:
Сонця сонях за хмарами -
Скрізь січнева зима...
Не тривожуся карами,
Бо караюсь сама...
У пекельній місцевості -
Пізня рань каяття...
Всі прогірклі миттєвості -
В жорнова небуття...
Сквапно скінчу з терзаннями
У оманах гірких...
Нехіть стане бажаннями
Дивних весен стрімких...
За снігами розлогими -
Сутінь мрій голубих,
Де очами вологими
Ти прокажеш: "Люби!"