Я - записувач снів, невловимих як ртуть, ефемерних створіннь потойбічя. Я - один із Синів, що із Слова ростуть і хрестами стоять на узбіччях...
На узбіччі світів, на уламках культур перехрестя думок надихає каміння руїнне життям сотворенним. Добрий Друже, ти видно хотів щоб із Гір мій струмок покотився, співаючи гаєм.
Там на дні, десь у мутній воді, в очеретяних пастках-юдолях спить нарід. Хай же спить, бо прокинеться, буде нам зле: і розпне, і зітре, і сплюндрує... Вип'єм чашу сповна. Відведи її Батьку, як можеш!
Ой, Кротиську Часу, постривай, не пиши цей сюжет у строкатую книжечку долі. Я збудую з піску храм тобі золотий. Хай він буде пожертва і згадка про мене.
Я тобі напишу дивну Книгу Казок, нерожденний мій сину-омано. Світоч мій не потух, дух палає ще в сутінках синіх. Тож візьми образок, біля серця носи. Не забудь, не забудь його, хлопче коханий!
Я втомився, прощай! Недописаний лист збережи для дітей і онуків. Передай їм свій хист пити зоряний чай і в ефірі породжувать звуки...
-----------------------------
©2004 - 2011 Ingvar Olaffson