Вдивляюсь у вічність... І що там за нею?
Довірюсь блукальцю-знайомцю Енею.
Бо кожному з нас ще не раз мандрувати
Далеко за обрій од рідної хати.
Вдивляюсь у вічне, вдивляюсь за обрій -
Ще поруч життя і приятелі добрі.
Ще поруч краса в розмаїтті вабливім,
Зворушливім, щедрім - тому й особливім.
І ти поруч мене, утіхо сердечна...
А даль простягнулась чужа, безкінечна.
І хочеш-не хочеш, а йти доведеться:
Чим легше співається - важче ореться...