Наснилось:
став буслом забутого краю.
А там, де гніздо, -
чорний промінь блука.
Прип'ятий тривогою
до небокраю,
до лісу, до лугу,
де плине ріка.
Злітаю -
і тугу роняю додолу,
кружляю над гаєм -
сивію над ним.
Вертаюсь -
не можу вернутись додому
ні небом осліплим,
ні полем рудим.
А сосни втопають
у сині й озоні,
що дзвонами тиші
в серця калата...
То душі - не птиці -
літають по зоні,
де ділась - питають -
пора золота?