...Не зустрічі -
порожнечі твого погляду
боюсь!
Що там -
за скалками криги,
в чорній дірі свідомості,
де нема глибини -
одна плескатість?
Що?
Не відступлюся.
Прийду
вишневою віхолою,
рікою сонячних променів.
Оголене серце
вихлюпну, як зорю:
нехай пульсує,
нехай засвітиться
у твоїх очах,
гойдне розквітлою гілкою,
якщо не для мене,
то хоча б для когось.