Пишу вірші, як є на серці,
Можливо трохи і різкі.
Мене ви, браття вибачайте,
Та є вони уже такі.
Я говорю про те, що бачу,
Все те що чую, те й пишу.
Ну а кому не до вподоби,
Таких я вийти попрошу.
Підтримає мене з братів хто,
А може сестри підбодрять?
Нехай усі чують ці вірші,
Бог буде їх розпространять.
У цих віршах чимало перцю,
Який пече й щипає.
У цих віршах є і часник,
Що із душі воняє.
Є також тут і рип`яхи,
Що до душі чіпляються.
Колючки є гострі, й пруткі,
У серце що впинаються.
Читайте люди ці вірші,
Колючки витягайте.
Сестричкам, братіям, та й усім
Їх в серце не впинайте.
Ви забагато часнику
Також не споживайте.
Будьте розумні у словах,
Та ротом не воняйте.
Тепер братія, із миром
Мене відпускайте.
А як ні, то бийте в лоба,
Й колючки впинайте.
І буду радий я від Бога,
Усе, у послуху прийняти.
Коли ж за правду будуть бити,
Є честь, за Бога постраждати.
*****