Літа спішать, мов коні чалі,
Прожите, наче мить.
Сльоза у затінку печалі
З твоїх очей щемить.
Чому ж кудись бездумно мчали
Від батьківських осель,
Що й рідних місць не помічали,
Позабували все?
Подаленішали, їй право,
А мріялося нам,
Що і любов свою і справу
Передамо синам.
Себе і отчий край прославим -
Хай знають звідки ми!
Роки тісні зімкнули лави,
Прослали килими.
Але домівка сниться часто
(Хоч не чужі ми тут).
Минулих днів - живе причастя -
Літа не заметуть...